Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 року Справа № 910/11039/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І.Вовка, Б. Грекарозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДочірнього підприємства "Нафком-Агро"на ухвалувід 30.03.2015Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/11039/14за позовомДочірнього підприємства "Нафком-Агро"доАграрного фондуза участюпрокурора міста Києвапростягнення 55 443 718,98 грн,у судове засідання прибули представники:позивачаСергеєв П.О. (дов. від 30.05.2014 № 3),відповідачаМаковій В.Г. (дов. від 22.04.2015),прокурорСуходольський С.М. (посв. від 05.03.2013 № 020273),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та прокурора, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Нафком-Агро" звернулось до господарського суду з позовом до Аграрного фонду про (з урахування уточнення позовних вимог) стягнення 45 492 871,82 грн основного боргу, 7 855 887,51 грн інфляційних втрат, 2 094 959,65 грн 3% річних, з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати послуг позивача зі зберігання зерна за договором складського зберігання зерна №194 від 25.03.2009 (далі - Договір), а також про зобов'язання відповідача, після оплати у повному обсязі вартості послуг із зберігання зерна, забрати зерно пшениці 4 класу, строк зберігання якого закінчився, протягом 30 днів з дня повної оплати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 (суддя М. Якименко) позов задоволений у повному обсязі.

Рішення мотивоване наступним.

25.03.2009 між ДП "Нафком-Агро" (зерновий склад) та Аграрним фондом (поклажодавець) укладений Договір складського зберігання зерна №194, за умовами якого (п. 1.1 Договору) поклажодавець зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці (об'єкт державного цінового регулювання), якість якого відповідає ДСТУ 3768:2004 (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим Договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством.

Відповідно до п. 3.1.9 Договору, зерновий склад зобов'язаний повернути зерно за першою вимогою поклажодавця у разі, коли передбачений Договором строк зберігання не закінчився.

Згідно з п. 3.3.2 Договору, поклажодавець зобов'язаний своєчасно розрахуватися за надані послуги з приймання, зберігання, відвантаження, а також надані додаткові послуги в порядку визначеному підпунктом 3.1.4 цього Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору, розрахунки за надані послуги проводяться в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість. Оплата послуг зернового складу здійснюється поклажодавцем за рахунок бюджетних коштів.

Згідно з п. 4.3 Договору (із врахуванням змін внесених Додатком від 10.09.2010), розмір плати (тариф) за надання послуг: зберігання, за тону за 30 календарних днів пшениці 4 класу становить 17,50 грн з ПДВ.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що строк зберігання зерна - до пред'явлення вимоги поклажодавцем.

На виконання даного Договору поклажодавець передав зерновому складу на зберігання зерно пшениці 4 класу урожаю 2008 року у загальній кількості 128 094,183 тонн, що підтверджується наступними складськими документами:

складська квитанція на зерно серії АС № 379273 за №108 від 26.03.2009 - 65 000,00 тонн;

складська квитанція на зерно серії АС № 379278 за №113 від 26.03.2009 - 60 000,00 тонн;

складська квитанція на зерно серії АС № 379302 за №142 від 23.04.2009 - 1 000,00 тонн;

складська квитанція на зерно серії АС № 379306 за №146 від 12.05.2009 - 800,00 тонн;

складська квитанція на зерно серії АС № 379307 за № 147 від 12.05.2009 - 1 294,183 тонн.

Протягом строку дії Договору зерновим складом на підставі відповідних Дозволів поклажодавця на переоформлення відвантажено на адресу осіб, зазначених останнім як одержувачів, відвантажене зерно пшениці 4 класу урожаю 2008 року у загальній кількості 105 159,522 тонн, що підтверджується актами приймання-передачі та накладними (копії накладних та актів приймання-передачі містяться в матеріалах справи).

Внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти внесення плати за отримані послуги зі зберігання зерна відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 45 492 871,82 грн за період з листопада 2009 року по жовтень 2014 року включно (далі - спірний період).

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду акти виконаних робіт за спірний період, та докази їх надсилання відповідачу для підпису, однак відповідач ухилявся від підписання вказаних актів та не надав суду жодного доказу наявності законних причин для відмови від прийняття послуг.

Відповідач в установленому порядку обставини, які наведені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 45 492 871,82 грн підлягають задоволенню.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 7 855 887,51 грн - інфляційних втрат, 2 094 959,65 грн - 3% річних, нормативно та документально доведені, а тому також підлягають задоволенню.

Водночас, відповідно до п. 4.5 Договору, відвантаження зерна поклажодавцеві здійснюється після оплати послуг за зберігання зернового складу у повному обсязі.

Згідно з п. 3.2.1 Договору, зерновий склад має право вимагати від поклажодавця забрати зерно у разі закінчення строку його зберігання.

Згідно з ч. 3 ст. 27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", якщо строк зберігання зерна визначено моментом пред'явлення власником зерна вимоги про його повернення, зерновий склад має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від власника зерна забрати це зерно в розумний строк.

Позивач звертався до відповідача з вимогами про необхідність оформлення відвантаження зерна та оплати послуг із зберігання зерна, які залишені відповідачем без задоволення.

З огляду на вказане, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача після оплати в повному обсязі вартості послуг із зберігання зерна, забрати зерно пшениці 4-класу, строк зберігання якого закінчився, протягом 30 днів з дня пової оплати, є також нормативно та документально доведеними, а тому підлягають задоволенню.

З посиланням на зазначене місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення у повному обсязі.

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

При цьому, прокурором у апеляційній скарзі зазначено про те, що позивачем не було доведено наявності зерна Аграрного фонду на складах позивача, а отже й надання послуг з його зберігання.

Водночас, прокурором зазначено, що відповідно до актів перевірок Аграрного фонду від 13.01.2014 та 07.05.2014, відповідачем виявлено відсутність зерна 4 класу урожаю 2008 року в кількості 27910,001 т. в складських приміщеннях (де воно повинно було зберігатись) за адресою: м. Прилуки, вул. Дружби Народів, 46.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 апеляційна скарга заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 прийнята до провадження.

У процесі здійснення апеляційного провадження відповідачем подане клопотання про зупинення провадження у справі і направлення матеріалів до органу досудового розслідування.

Зазначене клопотання обґрунтоване посиланнями на те, що на складах позивача зерно Аграрного фонду відсутнє, а тому починаючи з листопада 2009 року жодних послуг зі зберігання зерна ДП "Нафком-Агро" не надавалось.

Крім цього, відповідач у клопотанні зазначає, що на даний час Головним слідчим управлінням Міністерства внутрішніх справ України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22014270000000032 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України стосовно протиправних дій посадових осіб дочірнього підприємства "Нафком-Агро".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 (колегія суддів: Є. Пономаренко, М. Дідиченко, О. Баранець) заява відповідача задоволена, вирішено провадження у справі зупинити, а матеріали даної справи направити до Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України.

Ухвала мотивована наступним.

Заступник прокурора міста Києва та Аграрний фонд заперечують факт перебування зерна у позивача на зберіганні та зазначають про необхідність встановлення слідчим шляхом обставин зберігання зерна за період з листопада 2009 року по жовтень 2014 року.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі у випадку надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування.

З огляду на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22014270000000032 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність ознак злочину та, відповідно, про необхідність задоволення клопотання відповідача про направлення матеріалів даної справи до Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України.

При цьому, апеляційним господарським судом зазначено, що для достеменного встановлення фактичних обставин даної справи, зокрема, щодо надання позивачем відповідачу послуг зі зберігання зерна за період з листопада 2009 року по жовтень 2014 року, слідчим шляхом необхідно з'ясувати, зокрема, наступну обставину: чи перебувало на зберіганні у ДП "Нафком-Агро" за період з листопада 2009 року по жовтень 2014 року зерно, передане Аграрним фондом за Договором складського зберігання зерна №194 від 25.03.2009? Якщо так, то у якій кількості?

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваного судового рішення норм права, просить ухвалу скасувати, а справу повернути для подальшого розгляду по суті до апеляційного господарського суду.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Дочірнє підприємство "Нафком-Агро", яке є зберігачем речі, звернулось з позовом до Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд", яка є поклажодавцем речі, правовідносини яких засновані на укладеному між сторонами договору складського зберігання зерна № 194 від 25.03.2009, про присудження до стягнення з відповідача плати за зберігання зерна з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, а також про зобов'язання відповідача, після оплати у повному обсязі вартості послуг із зберігання зерна, забрати зерно, строк зберігання якого закінчився, протягом 30 днів з дня повної оплати.

Позивач підтверджує надання послуг відповідачу щодо збереження зерна складськими квитанціями.

Відповідач та прокурор у справі заперечують проти позовних вимог, посилаючись при цьому на несхоронність (втрату) позивачем зерна, що підтверджується поданими до суду довідками.

Для достеменного встановлення слідчим шляхом обставин перебування на зберіганні у позивача зерна, переданого відповідачем за договором складського зберігання, та у якій кількості, зважаючи на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні аналогічних відносин сторін, господарський суд апеляційної інстанції зупинив у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України провадження у справі, а матеріали справи направив до Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ.

Зазначена ухвала є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь у судовому процесі або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів.

Тобто, зазначена норма передбачає порядок дій: 1) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів, яке за відсутності вказівки у законі не може бути пов'язане з ініціюванням господарським судом такого надсилання з метою добування доказів; 2) зупинення провадження у справі.

А тому, зупинення провадження у справі та надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів є способом добування доказів у справі, що розглядається, наслідком якого є порушення принципів рівності перед законом і судом (ст.42 ГПК України); змагальності (ст. 43 ГПК України), обов'язку доказування і подання доказів (ст. 33 ГПК України).

Згідно з положеннями статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів лежить на сторонах.

Складські квитанції, подані позивачем на підтвердження позовних вимог, доводять прийняття зберігачем зерна на зберігання, однак не є беззаперечним доказом наявності зерна, переданого на зберігання, на товарному складі і його відповідної якості. Такі обставини в силу вимог положень ст. 33 ГПК України доводяться позивачем.

Поняття і види доказів визначаються розділом V Господарського процесуального кодексу України, зокрема, доказом у справі може бути і судова експертиза (ст. 41 ГПК України).

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувана ухвала підлягає до скасування, а справу слід передати до господарського суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Нафком-Агро" задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 у справі № 910/11039/14 скасувати.

Справу передати до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Судді: Є. Борденюк

І. Вовк

Б. Грек